Вчимося разом
Офіційний старт інклюзивного навчання в Україні задав прийнятий у 2017 році Закон України «Про освіту». Під час розробки та впровадження інклюзії було враховано не лише іноземний досвід, а попередні спроби українських проектів. Який український формат інклюзії сьогодні?
У 2001-2007 роках Міністерство освіти і науки України працювало над експериментальним проектом «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх закладах». Другим етапом була робота українсько-канадського проекту «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» з 2008 до 2012 року. Ідею інклюзії підтримували не лише педагоги, а й батьки та громадські активісти, які створили «Мережу на підтримку інклюзії. Школа для всіх». Сильні й слабкі сторони в організації інклюзивного навчання на основі отриманих результатів були проаналізовані в українській версії посібника «Індекс інклюзії». Індекс інклюзії розглядає шляхи включення в освітній процес усіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами.
Інклюзія передбачає зміни. Це безперервний процес навчання та активної участі всіх дітей у житті закладу. Це ідеал, до якого можна прагнути, але якого не можна досягнути повністю
Індекс інклюзії : загальноосвітній навчальний заклад (2011)
З 2017 року Міністерство освіти і науки України поступово реалізує реформу шкільної освіти. Передбачається, що в новій українській школі кожен вчитель вмітиме працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Законодавчо визначено поняття особи з особливими освітніми потребами. Це «особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту».

Важливо, що до цієї категорії осіб відносяться не лише учні з інвалідністю. Кабінет Міністрів України 14 листопада 2018 року затвердив Перелік деяких категорій осіб з особливими освітніми потребами. Внутрішньо-переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту тощо також можуть підпадати до категорії осіб, які потребують додаткової підтримки під час освітнього процесу.
Також в процесі впровадження інклюзивної освіти МОН ініціювало створення інклюзивно-ресурсних центрів. Це принципово нові установи, які комплексно оцінюватимуть особливі освітні потреби на основі міжнародної класифікації функцій дітей з особливими потребами. Працівники центру мають надавати методичну підтримку школам та забезпечувати за потреби дітей корекційно-розвитковими заняттями. Проект «Нова українська школа» створив google-карту для зручного пошуку ІРЦ.
«Інклюзивне суспільство – це суспільство щасливих людей та успішної країни», - переконана Леся Миськів, засновниця БО «Право на щастя». Вона – докторка юридичних наук, авторка нового принципу, що закріплений у статті 6 нового освітнього законодавства – «розвиток інклюзивного освітнього середовища» та співавторка статтей 18/20 Закону України «Про освіту». Леся Миськів вказує на інші нові поняття в освіті : інклюзивне освітнє середовище, особа з особливими освітніми потребами, інклюзивне професійне (професійно-технічне) навчання.
Інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми потребами до звичайної школи. Йдеться про створення в спільному просторі особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи навчального процесу – індивідуальний план розвитку такої дитини, спеціально облаштоване місце і належні умови для неї.

Інклюзивно-ресурсний центр – це установа, що утворюється з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у професійно-технічних навчальних закладах, для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини та надання психолого-педагогічної допомоги і супроводу.


Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

п. 1 ст. 19 «Освіта осіб з особливими освітніми потребами»
Закону України «Про освіту» (2017)

Створення інклюзивного освітнього середовища – це не лише відкриття інклюзивних класів у школах чи забезпечення архітектурної доступності. Хоча останній чинник на сучасному етапі впровадження інклюзії є актуальним. Це не тільки традиційне уявлення про спорудження пандусів. Це створення умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами – від облаштування закладу до організації освітнього процесу.
Лілія Гриневич під час Всеукраїнської звітної конференції з інклюзивної освіти, що відбулась 25 січня 2019 року, розповіла, що наразі залишається проблема доступності дітей з особливими освітніми потребами до шкіл та інших закладів освіти.
Міністр освіти і науки України презентувала оперативні показники щодо освітньої політики та практики інклюзії.
За даними, 11560 закладів мають безперешкодний доступ до 1-го поверху, що складає 74% від загальної кількості закладів освіти.





Інвалідність не є перешкодою
на шляху для отримання
повноцінної освіти


Архітектурно доступні школи - це ...
за навчально-методичним посібником "Архітектурна доступність шкіл" (2012)
забезпечення рівних можливостей у реалізації права на освіту для всіх дітей;
врахування потреб всіх користувачів : дітей, вчителів, батьків;
підтримка політики, яка сприяє впровадженню інклюзивного навчання;
безпечне середовище для всіх дітей та дорослих;
покращення функціональності об'єкта для всієї громади;
на стадії проектування це заощадження коштів до 40%
1 вересня 2018 року набрали чинності оновлені державні будівельні норми щодо проектування шкільних навчальних закладів - ДБН В.2.2-3:2018 «Будинки і споруди. Заклади освіти». Вони є обов'язковими та поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої та післядипломної освіти, а також навчальних комплексів. Нові будівельні норми щодо інклюзивності будівель ДБН В.2.2-40:2018 «Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» - вступили в дію з 1 квітня 2019 року. У нових ДБН міститься близько 100 якісних ознак для безпеки і комфорту кожного.
Універсальний дизайн
Універсальний дизайн - це філософія, яка наближає нас до суспільства рівних можливостей, де зручно всім. УД важливий не тільки для людей з інвалідністю, а для всього суспільства. Метою універсального дизайну освіти є ефективність й результативність всіх учасників навчального процесу з урахуванням потреб.

Універсальний дизайн у сфері освіти - дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну.
Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.

Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд, приміщень закладів освіти здійснюються з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування.


п.6, п. 7 ст. 20 «Інклюзивне навчання»
Закону України «Про освіту» (2017)
~
7%

Загальний показник інклюзії в Україні
165 000

Дітей з особливими освітніми потребами
6%

Шкіл мають інклюзивні класи
Саме тому ГС «Освіторія» спільно з ГО «Бачити серцем» запустили проект «РАЗОМ. Проект підтримки інклюзії в Україні». З липня 2018 року вже було двічі проведено курс із підготовки спеціалістів з інклюзії та анонсований третій набір. Здобуті навички випускники апробують під час волонтерства та професійної діяльності з дітьми та дорослими з інвалідністю, розповсюджують знання через зустрічі, тренінги та майстер-класи.
«У світі абсолютної нетолерантності одне до одного нам понад усе бракує добра, терпіння, розуміння, чуйності і бодай трохи більше мудрості. Я щиро вірю, що цей проект – лише початок. Лише перші, але такі важливі кроки до толерування різнозностей, до руки в руці, до прийняття, до дорослішання суспільства», - зазначила лідерка напрямку натхнення, навчання і розвитку вчителів ГС «Освіторія» Оленка Северенчук. Неприбуткова громадська спілка займається створенням інноваційних шкіл і програм, допомагають вчителям навчатись і надають доступ до якісної освіти малозабезпеченим дітям. До заснування спілки робили власні благодійні та волонтерські проекти в освіті і створили приватну Новопечерську школу в Києві.
У дитинства немає інвалідності

Олеся Яскевич
ГО "Бачити серцем"

Учасниками курсу підготовки спеціалістів з інклюзії є не лише вчителі, соціальні педагоги, психологи та асистенти вчителя, а й представники громадського сектору, батьки, організатори інклюзивних культурних проектів та журналісти. До проекту запрошують усіх, хто робить освітній простір, суспільство та освіту інклюзивними та доступними для всіх.

«Мені здається, люди бояться того, чого не знають. Нас напхали якимись умовними стереотипами, і ми в них плаваємо. Багато хто відвертається від людей з інвалідністю тільки тому, що не розуміє, як поводитися. А треба поводитися так само, як зі звичайною дитиною : взяти за руку, спробувати знайти контакт», - вказує Олеся Яскевич, громадська діячка в сфері інклюзії.

Громадська організація «Бачити серцем», яку очолює Олеся Яскевич, всебічно підтримує сімей, які виховують дітей з важкими порушеннями розвитку, сприяє у наданні їм комплексної фізичної, соціально-педагогічної, психологічної, правової, побутової допомоги, виявленні, підтримці та популяризації талантів, сприяння працевлаштуванню молодих людей з інвалідністю, соціальному патронажі безпосередньо на робочому місці, організації змістовного дозвілля, інтеграція у суспільство та створенні в суспільстві атмосфери поваги та толерантності до дітей з особливостями розвитку та їхніх сімей.

Не має бути розмов
про діагнози

Серед спікерів курсу вчитель-дефектолог Наталя Гладких. «У нас є свої колективи, у школі, на роботі. У дітей з особливими освітніми потребами теж має бути своє коло спілкування, друзі. Часом такі діти у своєму житті спілкуються лише з дорослими. Не має бути розмов про діагнози. Це просто діти, і до кожної дитини треба знайти підхід, ниточку, за допомогою якої можна торкнутися серця», - вважає Наталя.
Сьогодні у процесі реалізації принципу інклюзії в Україні чимало викликів. Розробники наголошують, що кожна школа за своєю філософією повинна бути інклюзивною. Це означає готовність у будь-який час прийняти кожну дитину, прагнучи створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу.
І жодна з них немає відчувати себе іншою – це і є головним завданням інклюзії.
Авторка : Євгенія Задорожна
Студентка магістерської програми "Соціально-правозахисна журналістика"
Інституту журналістики Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website